Село Григорівка (Григорівський СО)

Село ГригорівкаПологівської міської територіальної громади було засноване у 1820 році (згідно з іншими джерелами – у 1795-му). Заселене переселенцями з Полтавської, Орловської та Курської губерній. У джерелах початку ХІХ століття вказується, що це «село казенных поселян, малороссийских казаков и коронных посполитых». Під «казенными поселянами» розумілись селяни з Орловської та Курської губерній, «малороссийские казаки» – переселенці з Полтавської та інших губерній України, «коронные посполитые» – поселенці з Правобережної і Західної України. Початкова назва – Новогригорівка. Існує припущення, що поселення назване так за іменем одного із перших переселенців – Григорія Цідила. Науковці схиляються до думки, що назва села відтопонімічна, тобто за назвою іншого населеного пункту, про що свідчить прикметник «Ново». Новогригорівкою (в деяких джерелах Ново-Григорівка) село називалося до 1963 року.

У дореволюційні часи поселення перетворилося на велике село. У 1914 році село поділялося на дві громади (частини) приблизно однакові за кількістю дворів і населення. У 1925 році перша (південно-західна) частина села налічувала 1 990 жителів, друга (північно-західна, що називалася Покровська) – 1 062 жителі.

Важлива подія відбулася в Новогригорівці 03 грудня 1917 року. Того дня Новогригорівська волосна рада за ініціативи голови ради Н. Чижа ухвалила рішення про підтримку Третього Універсалу Центральної Ради та приєднання до Української Народної Республіки. Вшановуючи пам'ять григорівців, які брали участь у подіях Української революції 1917-1921 років та боролися за національне самовизначення, 15 березня 2019 року в с. Григорівка був встановлений пам’ятний знак.

На початку 1920-их років значна увага в селі приділялася ліквідації неписьменності. Ось що згадує Варварова М. І., заслужений вчитель УРСР, щодо освіти у Новогригорівці в 1921 році: «В школі 51 учень, а букварів – 21, діти пишуть крейдою, яку приносять з дому. Неписьменних записалося 25, а школу відвідують 10. Просимо дати підручники для ліквідації неписьменності». Діти навчалися у дві-три зміни.

7 березня 1923 року, згідно з постановою ВУЦВКу, був утворений Петропавлівський район з центром у с. Петропавлівка з волостей: Новогригорівської, Петропавлівської (Мелітопольського повіту), Новомихайлівської, Басанської (Гуляйпільського повіту) та Вербівської (Великотокмацького повіту). Та вже у липні 1925 року, згідно постанови ВУЦВКу, Петропавлівський район був розформований.

У 1924 році у Новогригорівці утворилася перша артіль, яку організатори Т. Мамай, І. Ковбаса, М. Ведмідь, С. Гапоненко назвали «Наш куток». Спочатку членами артілі стали 28 григорівців, а вже в наступному році їх кількість збільшилась до 48 осіб. За рішенням Новогригорівської сільради в користування артілі було передано 350 га землі за селом. У 1925 році для господарювання члени артілі придбали трактор «Фордзон» та худобу. Приклад і успіх артільців сприяли створенню нових спільних господарств – ТСОЗів: «Більшовик», «Серп і молот» та інші. Згодом у Новогригорівці діяли два колгоспи – «8 Березня» і «Жовтнева Перемога».

Відомо, що наприкінці 1920-х років в селі діяв дитячий будинок для сиріт та безпритульних дітей. На початку 1930-х років тут перебували 60 дітей. Завідуючою дитячим будинком працювала Меланія Мамай. У 1970-ті роки це приміщення використовували як шкільну їдальню.

У 1940 році в селі було побудоване двоповерхове приміщення школи (із лісу та цегли колишньої церкви). З 1 вересня 1941 року в новому приміщенні почалися заняття старшокласників. Перейти в нове приміщення готувалися і учні молодших класів, але завадила Друга світова війна.

Майже 400 григорівців пішли на фронт. Заняття в школі припинилися. В евакуацію відправлено більшу частину майна колгоспів.

З жовтня 1941 до 17 вересня 1943 року тривала тимчасова окупація села. Саме жителі Новогригорівки допомогли багатьом бійцям армії Смірнова, що потрапили в оточення неподалік. Вони збирали після бою поранених і надавали їм допомогу, ховали тіла загиблих.

Вшановуючи пам’ять своїх загиблих земляків та воїнів-захисників, у 1963 році у Григорівці на братських могилах був встановлений пам’ятник. У 2002 році в Григорівці відбулося перепоховання в братську могилу двох солдат, останки яких були знайдені на цивільному кладовищі.

По завершенні окупації селяни відбудовували зруйноване колективне господарство, брали участь у відбудові Дніпрогесу, збирали кошти на будівництво ескадрильї літаків «Поліна Осипенко».

У 1957 році два колгоспи «8 Березня» та «Жовтнева Перемога» об’єдналися в одне господарство – колгосп «40-річчя Жовтня». Колгосп спеціалізувався на вирощуванні овочевих та зернових культур.

У 1963 році у зв’язку із приєднанням частини території Чернігівського району до Пологівського району, на підставі рішення Запорізького обласного виконкому Ради депутатів трудящих від 06.01.1963 с. Новогригорівка Чернігівського району було приєднане до Семенівської сільської ради Пологівського району (до 1977 року). У грудні 1963 року с. Новогригорівка було перейменоване в с. Григорівка.

У 1970-ті роки місцевий колгосп в Григорівці очолив Олексій Федорович Чех. Велика увага приділялася розбудові села та господарства. Були збудовані тваринницькі ферми на 2 тисячі голів ВРХ, вівчарня, механізований тік, млин, олійниця, пилорама, споруджений один із перших в районі банно-пральний комбінат.

Сільрада Григорівки відновила свою діяльність у 1977 році (згідно архівних даних КУ «ПРКМ» ПМР). Головою був обраний Іван Духопел.

У 1989 році громада села в центрі Григорівки встановили пам'ятний знак жертвам голодомору 1932-1933 років та політичних репресій. На той час він був перший і єдиний в області.

Станом на 2001 рік на території сільської ради проживали 1 246 осіб.

У 2016 році на вимогу Закону України від 09.04.2015 за № 317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» в селі Григорівка були перейменовані вулиці Леніна, Карла Маркса, Жовтнева на вулиці Миру, Чарівну, Українську.

На території сільської ради за 2 км на схід від села Григорівка розташований ландшафтний заказник місцевого значення «Верхів'я річки Малої Токмачки».

Неподалік Григорівки розташоване одне із 7 чудес Пологівщини – Синя гора або Токмак Могила. Знаходиться вона на південно-східній околиці села Новополтавка Чернігівського району, є його найвищою точкою та межує з територією Григорівського старостинського округу. Це гранітний залишок Приазовського кристалічного масиву, висота якого сягає 55 метрів. Гора відома в Запорізькій області, як колишнє місцезнаходження кар’єру, що забезпечував Україну високоякісним гранітом. Зараз Токмак Могила є природоохоронною територією з площею в 3 га. Народна назва Синя Гора або Синя Могила пояснюється зовнішнім виглядом пам’ятки. Гора здається синьою, коли в ясні дні на кам’яних, освітлених сонцем місцинах, від ледь відчутного подиху вітру, грає хвилями ковила – окраса степу. За переказами дідів-прадідів гора з давніх часів височіє серед безкраїх степів і здалеку здається сивою. Звідси ще одна її назва – Сива Могила. Це сакральне місце привертає до себе увагу людей багатьох поколінь. Знали про нього і козаки-запорожці та чумаки, і кочівники калмики та ногайці.

Згідно рішення сесії Пологівської міської ради Запорізької області від 26 листопада 2020 р. № 17 «Про початок реорганізації Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, Григорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, Костянтинівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, Пологівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, Тарасівської сільської ради Пологівського району Запорізької області» шляхом приєднання до Пологівської міської ради розпочато процедуру реорганізації Григорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області.

Рішенням сесії Пологівської міської ради Запорізької області від 4.01.2021 № 164 «Про утворення старостинських округів Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області» утворено Григорівський старостинський округ, що складається із села Григорівка Пологівського району Запорізької області, з центром у селі Григорівка.

Жовтий Яр –колишнє селище, засноване у 1922 році вздовж річки Мала Токмачка.Таку назву поселення отримало через те, що поблизу є яри. У 1923 році тут мешкали 817 жителів. В 1930-ті роки хутір злився з Новогригорівкою.

Покровська – громада (частина) села Григорівки. Складала північно-західну частину території сучасного села. Назва за назвою Покровської церкви, про яку йшлося в джерелах іще у 1845 році.

 

Відомі постаті Григорівського старостинського округу:

Банько Петро Тихонович (25.02.1954). Народився в селі Салтичія Чернігівського району.Григорівський сільський голова (1985-2015). Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2006), медаллю «Десять років незалежності України», відзнакою «За заслуги перед Пологівським районом» (2006), занесений на районну Дошку пошани та до районної Книги пошани (2006). Письменник. Співавтор поетичних збірок «На степових просторах» (2002), «Соната над степом» (2007).

Компанієць Лідія Олександрівна (12.03.1914-30.12.2003).Народилася в селі Новогригорівка (нині Григорівка Пологівського району). Українська письменниця, поетеса, сценаристка, авторка багатьох збірок віршів для дорослих і дітей. Авторка сценаріїв художніх фільмів «Доля Марини» (1953), «Коли співають солов’ї» (1956), «Літа дівочі» (1961), знятих на Київській кіностудії ім. О. Довженка. Член Національної спілки письменників України.

Писаревська Любов Василівна (21.07.1951). Українська діячка, електрозварниця Запорізького виробничого об'єднання «Моторобудівник». Депутатка Верховної Ради УРСР 9-10-го скликань. Нагороджена численними медалями та орденами.

Чех Олексій Федорович (22.05.1940).Колишній директор ПП «Агрофірма «Григорівська». Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», відзнакою «За заслуги перед Пологівським районом» (2003), занесений до районної Книги пошани (2009). Поет. Співавтор гумористичного збірника «Близнюки сміються», збірників віршів «На степових просторах», Соната над степом».